Я не гравець — Я чекаю тишину
Я не прагаю перемог — я прагаю тишину
Я думав, що махаджонг — це шум і блиск. Але сидячи о 2-й годині, слухаючи тихий скрип плиток — це щось тишче за будь-який джекпот. Золоті плитки не кричать. Вони дихають. Кожен оберт — це питання: «Чому я продовжую, коли перемоги нема?» Не через випадок — а через паузу, де я пам’ятаю себе.
Ритм очікування
У Лондоні мама навчила мене: тишина цінніша за шум. У Единбурзі батько показав, як тишина може бути святtoю. Махаджонг Хул не дає монети — вона дає присутність. Коли барабани крутяться, а нічого не випадає? Це не невдача. Це момент, коли ти пом’ятаєш свій подих.
Остання перемога всередині тебе
Їх називають «випадком». А я називаю його ритуалом. Плитки з формою стрижки? Це не призи — це спогади, що повiльно нагромляються. Кожна з них переносить тиху радiсть: ехо рук твоєї бабусi, що розставляє каменi на дерев’яному столi, гум джазу через старий кав’яний вікно о півночi. Ми граємо не для перемоги. Ми граємо для того, щоб побачити себе.
LarkInLondon
Гарячий коментар (3)
Маджонг? Ні, це не гра! Це тихий ритуал бабусі з Львова: коли всі фішки мовчать — ти чуєш своє дихання. Не виграєш — ти вислухаєш. Не вигравши — ти пам’ятати. Коли хтось каже “що за вигра?” — ти відповідаєш: “Це ж мої бабусині кам’яні на столі у північ”. Сподіваюся — хтось зробить так само… або хочеш просто сидіти й слухати? 😉
Tôi từng nghĩ mahjong là trò chơi may rủi — nhưng hóa ra đây là… thiền định lúc 2 giờ sáng! Những viên gạch không trả tiền, mà trả cho tôi sự im lặng. Bạn có thể thắng? Không — bạn chỉ cần… nghe hơi thở của chính mình khi viên gạch rơi xuống bàn. Ai cũng từng cược £50 để… chờ một cái gì đó không xảy ra? Chính xác vậy: không phải may rủi — mà là nghệ thuật của việc… ngừng lại. Bạn đã bao giờ ngồi một mình và cảm thấy… mình đang sống chưa? 😉
